Богословське обґрунтування шанування Чесного і Животворчого Хреста Господнього

“Хресту Твоєму поклоняємся, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо”

Життя християн представляється як невпинна боротьба за вічне спасіння, боротьба за вічну радість і блаженство, боротьба проти зла і гріха. “Крадькома і непевно слабкі та немічні, йдемо ми мінливими, скорботними, втраченими на цій землі шляхами і стежками. Блекаємо ми, подорожні, по дивній землі… Ми – по ній, а вона – по чорному, бездонному, опівнічному небу… Лише вдалині, в глибині цього бездонного неба, сітиться і сяє видимий нашим умним очам, внутрішньому сердечному зору біля підніжжя Небесного Єрусалиму Хрест Чесний, Животворчий, спаситель ний для світу. Блистить і виливає свою силу недосяжну, непереможну і Божественну, виливає на весь світ”. Хрест Христовий оспівує Цекрва, Хресту поклоняється, Хресту служить, Хрестом вінчається, Хрестом захищається, Хрестом освячується Невіста Христова. По всім нашим молитовним книгам розсипані численні молитви і пісне співи, які присвячені шануванню Хреста Господнього, і мають на меті запалити в серцях вірних віру в Бога і любов до Церкви. Кожної середи п’ятниці, день зради і розп’ття Ісуса Христа, Церква особливо молиться Хресту, щонеділі поєднує дві найважливіші події в історії людства – Хрест і Воскресіння – в так званих “хресто-воскресних” канонах.

Хрест – це дивний символ і знамення, яким освітлюється богослужбове церковне життя. В ньому відображені усі моменти нашої релігійної свідомості. Чесному Хресту відведене видне місце у церковній поетичній творчості. Через наші богослужбові пісне співи поступово проходить вся історія роду людського, розгортається вкесь хід подій від райського дерева до Древа Хресного, від вигнання із раю Едему до переможного і радісного входження до нього, від гріхопадіння до викуплення.

Особливе молитовне шанування Хресту призначене на свято Хрестовоздвиження, історію становлення і зміст головних богослужбових чинів, якого ми оглянули вище. Це свято, будучи однорідним за згадуванням із седмицею страстей Христових, за своїм характером цілком відрізняється від тих днів, які в церковному календарі за величиною свого молитовного піднесення і уваги називаються святими і великими. Це дні плачу над Божественним страждальцем; це день радості за наслідки його страждань, за плоди вилуплення. Це свято саме в честь самого вилуплення в особі головного знаряддя, знамена і провідника його на нас.

Особливого значення має для Церкви хрест – зброя смерті, яке стало знаряддям спасіння для вірних. Свт. Василій великий ототожнює “знамено Сина Людського, про який згадує Христос, говорячи про Своє друге пришестя (Мф. 24,30), з хрестом, зверненим чотирма кінцями до чотирьох країв Всесвіту”. Хрест являється символом Самого Христа і наділений чудодійною силою. Православна Церква вірує, що у Хресті присутня енергія Христа, і тому християни не тільки зображають Хрест і поміщають його нарівні з іконами у храмах, вони також носять Хрест на грудях, осіняють себе хресним знаменням, благословляють Хрестом один одного.

Чудотворну, спасительну і цілительну силу Хреста і хресного знамення Церква знає за багатовіковим досвідом. Хрест являється зброєю проти диявола: “Господи, зброя на диявола хрест твій дав єси нам, боїться і трясеться, не може дивитись на силу Твою (песнеспів Октоїха)”. Хрест оберігає людину на шляху і на всякому місці, через Хрест благословення Христа сходить на всяке добре діло, яке ми починаємо з хресного знамення і призивання імені Божого. Це знаряддя достойне такої шани і самостійного святкування в Церкві не тільки по тому значенню, яке воно мало в самому акті вилуплення, не тільки через важливість його, яку воно отримало в житті християн протягом історії, але й тому, чим воно було для самого Христа. “Хрест – охоронець всієї всесенної, хрест – окраса Церкви, хрест – царів держава, хрест – вірних утвердження, хрест – ангелів слава і демонів рана”, – співається в одному зі світильних свята. “Хрест іменується славою Христовою і висотою Христовою”, – говорить св. Андрій Критський (слово на Воздвиження), посилаючись на підтвердження своєї думки на Ін. 13,31; 17,5; 12,28; 12,32. “Якщо ж Хрест Христовий складає славу Христа, то і в сьогоднішній день хрест воздвигається для того, щоби Христос прославився. Не Христос возвишається, щоби славиввся Хрест, але возвишається Хрест, щоб прославився Христос”. Будучи Христовим, Його славою і висотою, Хрест цей являється одночасно близьким до нас, як наш особистий Хрест. Христос поніс на плечах Своїх той самий Хрест, на якому був розп’ятий за тих, кому цей Хрест готувався, як покарання за беззаконня і боговідступництво. Тому Христос поніс Хрест, який належав нам. З такого розуміння і випливає, як через Хре5ст на людей виливається велике багатство різних благ. “Цей добрий кормчий, наповнивши багатством наше життя і примиривши її, доставив ще нам в майбутньому вічне життя. (св. Єфрем Сирін). Хрестом визволились ми від ворожнечі і Хрестом утвердились в дружбі з Богом. Хрест об’єднав людей з ликом ангелів, зробив їх природу вільної від усякого тлінного діла і доставив їм можливість проводити нетлінне життя. (Василій Селевкійський). Він зробив чистою землю, возвів наше єство на царський престіл… Цей Хрест навернув на істинний шлях вселенну, вигнав блуд, повернув істину, землю зробив небом. (свт. Іоан Золотоустий). Він поклав кінець беззаконним ділам світу, присік його безбожні вчення, і світ не догджеє вже більше диявольським законам і не пов’язується узами смерті; (Хрест) утвердив заповідь ціломудреності і викорінив сладострастя; освятив правило стримання і скинув панування похоті. Насправді, яке добро отримано нами окрім Хреста? Яке з благ дароване нам не через Хрест? Через Хрест ми навчились благочестя і пізнали силу Божественної природи; через Хрест ми зрозуміли правду Божу і досягаємо добродійства ціломудрості; через Хрест ми пізнали один одного; через Хрест ми пізнали силу любові і не відмовляємось померти один за одного; завдяки Хресту ми зневажили всі багатства світу і оцінили їх ні на що. Очікуючи майбутніх благ і невидиме приймаючи, як видиме. Хрест проповідується – і істина по всій вселенній поширюється, і царство небесне підтверджується. (свт. Іоан Золотоустий. Слово на Воздвиження )”, – переповідає багатство святоотцівської думки щодо Хреста Господнього проф. Скабалланович.

Окрім здобуття для людства цих найвищих духовних благ, Хрест віддавна став проявляти спасительну силу свою і в чисто житейських потребах християн. “Це знамення і в часи наших предків, – свідчить св. Золотоуст або сучасний йому письменник, – відкривало двері, воно вгашало смертельні отрути, зціляло укуси отруйних звірів. Якщо воно відкрило двері пекла і відкрило небесний звід, відновило вхід до раю і сокрушило силу диявола, то що дивного. Якщо воно долає згубну отруту? (Слово на поклоніння Хресту, що приписується св. Золотоусту)”.

Поряд з цим таємничим, містичним значенням для християнина, Хрест отримав для нього і чисто моральне значення. Він став натхненням і підтримкою для нього в тягостях особистого хрестоносіння. “Подивіться, – ніби говорить Христос, – на те, що звершив Мій Хрест; зробіть і ви такого роду зброю, і звершіть те, що хочете. Нехай послідовник Христовий буде так готовий до того, щоб перетерпіти заколення і бути розп’ятим на Хресті, говорить Господь, як готовий той, хто несе хрест на своїх плечах; нехай вважає себе близьким до смерті. Перед такою людиною всі приходять у подив, тому що ми не так боїмося озброєних безчисленними людськими знаряддями і міцною мужністю, як людину, яка обдарована такою силою”.

Накінець, Хрест отримав для християн і есхатологічне значення. “Тоді, сказано, явиться знамення хресне на небі. Коли “тоді”? Коли сили небесні захитаються. Тоді прикрашені знаменням церковним, які стяжали собі цей багатоцінний бісер, які добре зберегли цей образ і подобу, піднесені будуть на хмарах (Пантолей, пресвітер Візантійський, читання на Воздвиження)”.

Як бачимо, вся історія людства позначена хресним знаменням. А у службі, присвяченій Хрестовоздвиженню, розкривається зміст цього значення і ролі. Святковими пісне співами Церква Мати нагадує вірним кілька моментів зі старозавітної історії, в яких відобразились прообрази Живоносного Древа. Хрест – голова нашого спасіння, джерело незчисленних благ. “Месіанська ідея являється в зародку в перших же главах книги буття; вона розвивається на відстані віків в книгах історичних і пророчих, завжди возвишаючись і освічуючись до тих пір. Коли не отримує в Євангеліях і Посланнях повного розкриття і в апокаліпсисі свого кінцевого завершення. Вона являється на самому початку світу і зупиняється в середовищі вічності, на небі. Ось історія цілого людства, нерозривно пов’язана з історією свого Викупителя. Єдиною думкою, яка встановлює єдність біблії служить таїнство вилуплення. Ісус Христос очікуваний – ось весь Старий Завіт; Ісус Христос, Який прийшов – ось весь Новий Завіт. Новий Завіт прихований у Старому; Старий пояснений у Новому”. Перш за все Церква вирізняє таку історичну аналогію: колись райське дерево завдало смерті людству в особі Адама, який переступив заповідь Божу; благословенне Древо Хресне повернуло людству життя. Прообразми Хреста у Старому Завітіт також і були такі події з патріархом яковом: коли той благословляв своїх дітей і онуків, дітей Йосифа він благословив, поклавши хрестоподібно руки їм на голову: старшого манасію і молодшого Єфрема. Так, руки Йосифа прообразували знак хреста. Пророк Мойсей неодноразово долучився до прообразування Хреста. Як видно з біблійного тексту, Мойсей двократною дією свого жезла зобразив знак Хреста при переході Ізраїля через Червоне море. Вертикальна лінія хреста була зображена першим ударом жезла, що розділив море, а горизонтальна лінія – помахом жезла для з’днання морських вод. У Меррі за посередництвом дерева мойсей перетворив непридатну для пиття воду у солодку. Знову символ Хреста бачимо, коли Мойсей зі скелі виводить воду за словом Божим, вдаривши жезлом по камені. Мідний змій на хресті спасав євреїв від смертоносних укусів отруєних змій, так само як і Животворчий Хрест подає зцілення вірним від смертельної рани гріха. Пророк Іона теж прообразував Хреста, коли в череві великої риби в молитві підносив до Бога руки, зображаючи Хрест.

Але усі ці символи, прообрази і вказівки древності – лише слабкі і неясні вказівки для старозавітного Ізраїля. Це не змогло допомогти йому в непевних спробах боротьби із гріхом і злом. Все це було непереконливе для синів закону і писань. Їм усім потрібно було знамення і чудо, хоча інше знамення як знамення Іони їм показано не могло бути (Мф. 12,39). І ось дається воно… Настає час, коли небесні єднаються із земним, коли Божественне знизилось до людського, щоби підняти людське до Божественного. “Настають страшні дні, коли Хрест піднімається над землею, і торкається небес… Сам втілений господь спасає нас від смерті і гріха, чого не в силах зробити був ніхто: ні заступник, ні ангел… Смиряється Бог, приймає образ раба, безчеститься чесний, принижується Високий, Безгрішний і абсолютно вільний від зла вселяється у грішний світ, ним не заражаючись, і звільняє нас від гріха… Потрібне було чуттєве, боляче, відчутне несіння Хреста… Потрібні були Голгофські страждання перед усіма людьми… щоби пояснити Хрест усього Його життя. Потрібне було страждання тіла, щоб зрозуміти рани серця Його, проколення ребра і пролиття Чесної Крові з ран від цвяхів, щоб зрозуміти істинне значення капель кровавого поту у борінні в Гефсиманії.”. Так, отже, Хрест є лише кульмінація всього життєвого подвигу, вінчання всього пройденого путі. І він освітлює цей шлях, шлях не лише від римського судилища до Голгофи, але ще від Віфлеємської печери, через все дитинство, Йорданське Хрещення, пустельні спокуси, через поля і ниви Галілеї, синагоги і храми, дома принижених і гордовитих, фарисеїв і митарів, рибацькі човни і хвилі Генісаретського озера, через весь довгий страдницький шлях…

Виходячи зі сказаного, не дивно, що Хрест став знаменом християн. “Хрест даний нам в якості знамення на чолі точно так, як Ізраїлю обрізання; тому що через нього ми вірні відрізняємось і впізнаємось від невірних (св. Іоан Дамаскин, слово в день Хреста)”.

Поступово християнство оцінило все значення для нього цього знамення перемоги Христової. І тут промисл прийшов на допомогу Церкві безпосередньою дією – піднесенням Хреста з надр землі і явленням його на небі. “Вийшло зі скарбниць землі знамення Владики, знамення, вражені яким пекельні печери звільнили душі, які тримались тут. Вийшла духовна перлина вірних, утверджена у вінці Христовому, щоби освітити цілу вселенну. Він явився, щоби бути воздвигнутим, і воздвигається, щоби явитись. Багаторазово піднімають його і показують народу, тільки що не виголошуючи: “це віднайдено прихований скарб спасіння” (св. Андрій Критський, слово на Воздвиження)”.

Таким чином, встановлений в пам’ять віднайдення і явлення Хреста празник мав в душах християн давно вже підготовлений грунт, був відповіддю на давній запит їхнього духа. Але він, відразу отримав широке поширення і велику торжественність, без сумніву примножував любов до Хреста і шанування його. Хрест отримує тепер особливе значення у боротьбі християнина з невидимими ворогами його спасіння, як головна зброя духовної боротьби, як запорука життя вічного і як особистий подвиг хрестоносіння. “Йдемо і несемо всі хрести до того Хреста, який сяє вдалечині високо, біля стін невидимого Єрусалима Небесного. Там здійснюється поклоніння йому, там лики Ангелів і Архангелів безперестанно поклоняються йому, славословлять його. Ми очікуємо того дня, коли явиться на небі Хрест – знамення Сина Людського і поведе праведників після Страшного Суду у райські чертоги. Очікуємо цей день і в очікуванні несемо свої хрести… Непереможна і недосяжна, божественна Сило Чесного і Животворчого Хреста не залиш нас грішних!”.