Синаксар у неділю третю після Пасхи, святих жон-мироносиць

Стихи:
Миро Христові учениці приносять,  
Я ж їм пісню, немов миро, несу.

У цей день, у третю неділю після Пасхи, звершуємо святкування пам’яті жінок-мироносиць. Згадуємо також Йосифа з Ариматеї, який був таємним учеником Христа, і разом з ним нічного учня Никодима.

З них жінки були справжніми і найпершими свідками воскресення, Йосиф і Никодим – свідками погребення, тобто всього того, що в нашому вченні є найважливіше і насущне.

Никодим, який не схилився до однодумності з юдеями, негайно відлучається від синагоги. Йосиф же, після погребення Господнього тіла будучи вкиненим юдеями в яму, силою Божою повстає звідти і потрапляє до себе на батьківщину, в Ариматею. І Христос після востання являється йому, що перебував у кайданах, і повіряє всю таємницю Воскресення. Незважаючи на те, що зазнав багато страждань від юдеїв, він [Йосиф] не вважав можливим таємницю цю залишити в мовчанні, але відкрито вияснював усім те, що сталося. Розповідають також, що Никодим у своїх творах раніше за інших докладно виклав все, що відноситься до страждання і Воскресення Христового, бо належав передше до синагоги і докладно знав задуми й повчання, простіше ж сказати, всі діла юдеїв.

Тому й зараховуються вони з Йосифом, як ми сказали, до істинних свідків погребення разом із жінками, які бачили Воскресення, і згадуються тут після попереднього запевнення Томи, оскільки запевнення це – що настало, як каже євангелист, після восьми днів (Йо 20,26) – встановлено згадувати передше. Саме вони, жінки, першими побачили воскресення і благовістили про нього ученикам. Бо належало, щоб стать, яка першою підпала гріхові і прокляття успадкувала, першою і Воскресення побачила; стать, яка першою почула: В болях будеш народжувати дітей (Бут 3,16), першою і радості зазнала.

Мироносицями ж названі ось чому. Коли Йосиф і Никодим з настанням Пасхи – бо та субота, що наступала, була Великим днем (пор. Йо 19, 31) – поспішали протягом п’ятниці передати тіло Господа погребенню, то, за юдейським звичаєм, помазали його миром, але не належним чином, бо плащаницею обвили і гробові передали після того, як поклали зверху переважно смирну з алое. Тому і жінки – ті, що живили, як учениці, полум’яну любов до Христа – купили дорогоцінного мира і прийшли вночі (побоюючись юдеїв, так і згідно із звичаєм), щоб чимшвидше оплакати і помазати Його, довершити те, що з огляду на брак часу тоді упустили. Коли ж прийшли, побачили різні видіння: двох світлосяючих ангелів всередині гробниці та іншого, що сидів на камені. Після чого бачать Христа і поклоняються Йому, а Магдалина розпитує Його, вважаючи за садівника, про Нього Самого.

Отже, багато було мироносиць, але євангелисти, згадуючи лише найвидатніших, замовчують про інших. Ось хто вони були: перша серед всіх – Марія Магдалина, з якої Христос вигнав був сім бісів (пор. Мр 16,9). Згідно з переданням, після Вознесення Христового вона приходить до Риму, сповіщає про Христа Спаса кесарю Тиверію і передає смерті Пилата та первосвященика, а як настав час, вмирає в Ефесі і погребається Йоаном Богословом. Цар же Лев Мудрий переносить тіло її в Константинополь. Друга – Саломія (див. Мр 15,40), що була жінкою Заведея. Від неї народилися євангелисти Йоан та Яків. Третя з мироносиць – Йоанна, жінка Хузи, який був довіреною особою і домоправителем царя Ірода (див. Лк 8,3). Четверта і п’ята – Марія і Марта, сестри Лазаря, шоста – Марія, жінка Клеопи, сьома – Сусанна. Було й інших вельми багато, як оповідає божественний Лука, кажучи: Багато інших, що допомагали Христові та Його ученикам зі своїх маєтків (пор. Лк 8,3). А оскільки вони (жінки) проповідували Воскресення і багато сприяли нашим навчанням у засвідченні і непорушному потвердженні Христового Воскресення, Церква Божа прийняла звичай святкувати після Томи і їхню пам’ять, як перших, які бачили Христа воскреслого з мертвих, сповістили всім спасительну проповідь і способом свого життя найбільше послідували за Христом, як і личило жінкам, що від Нього навчалися.

За молитвами святих мироносиць помилуй нас, Боже. Амінь.