Похвальна пісня св. Германа, патріарха Константинопольського, на Введення у храм Пресвятої Богородиці

Суголосно і скільки сили в нашому міцному, немовби молодому, умі заспіваймо Діві: Радуйся! Не для того, щоб прославити і без того досконалий Її празник, а щоб, по можливості, втішити нашу слабкість: бо приємним є Богу те, що звершуємо відповідно до наших сил. Однак єдина Діва й водночас Матір перевищує всяку думку, і зрозуміло – чому? Яка ще діва родила або, народивши, зберегла непорушеним дівицтво, крім Тебе єдиної, яка незмінно для нас принесла плоттю Бога, о всеблаженна Діво!

І так, радуйся при нинішньому введенні Твоєму у Святая Святих, у славній і нерукотворній одежі, яка зодягла нас, оголених смертоносним і для душі шкідливим плодом в Едемі, в багрянцеву одежу, тобто послану від Бога одежу відпущення гріхів, яку Бог дав нам, упалим, о Богоневісто! Радуйся, своїм світлим і чесним введенням Ти збираєш нині весь пророчий сонм, який співає Богогласний гимн, немовби на доброголосих музичних органах і кимвалах, і духовно ликує в радості. Радуйся, своїми стопами Ти подолала лукавого й ненависного змія диявола, що був для мене страшним провідником до упадку; зіпсуте ж єство, яке схилялось, здавалося, до упадку, Ти знову з собою ввела в нематеріальну, святу і нетлінну храмину. Радуйся, блиском свого введення світло принесла Ти день радости і веселости затриманим у тіні смертній і в безодні слабкости і свідчиш, що Бог, Який від Тебе має народитись, розганяє темноту, о всечудна Маріє! Радуйся, світла хмарино, що опускає на нас умну Божественну росу, що нині введенням своїм у Святая Святих засвітила всеосвічуюче сонце для затриманих у тіні смертній; Богоплинне джерело, з якого [витікають] ріки Богопізнання, посилаючи ясну і світлу воду православ’я, розганяють численні єресі. Радуйся, найприємніший і найрозумніший раю Божий, нині насаджений, за Його волею вседержительною правицею на сході, що вирощує для Нього прекрасну лілію і нев’янучу ружу для оздоровлення тих, хто випиває душезгубну гіркоту смерти; раю, в якому цвіте дерево життя для пізнання правди, щоб ті, які їдять з нього, отримували безсмертя!

Радуйся, святе, непорочне і чисте вмістилище Всецаря Бога, прикрашене Його величчю, що приймає і таїнственно заспокоює всіх подорожніх; Ти нині утверджуєшся в домі Господньому, тобто у святому храмі Його; в Тобі, нерукотворне і прикрашене вмістилище духовного Нареченого, у Тобі Слово обручило собі плоть, побажавши навернути тих, хто заблукав, і примирити з Отцем тих, хто віддалився з власної волі. Радуйся, новий Сіоне, Божественний Єрусалиме, великого царя місто; Бог у його палатах явив себе твердинею (Пс. 48(47), 3-4), заставляючи царів вклонятися перед Твоєю славою і спонукаючи весь світ у радості проводити празник введення Твого; по правді, золотовидний і світлий семисвічний світильник, запалений неприступним світлом і підтримуваний єлеєм чистоти, що сповіщає схід світла серед темноти прогрішень, засліплених тьмою. Радуйся, горо висока (див. Пс. 68(67), 16) і затінена, в якій мисленний Агнець виховався і поніс наші гріхи і болізні; з якої відділився, без допомоги рук, камінь (Дан. 2, 34), розбив поганські жертовники і став головним на розі…, і дивне воно в очах наших (Пс. 118(117), 22-23).

Радуйся, святий Божий престоле, Божественна жертво, доме слави, пречудова прикрасо, вибраний скарбе, повне очищення і небо, що оповідає славу Божу (див. Пс. 19(18), 1); сходе, з якого сіяє світло незахідне. Від краю неба його вихід, і кругобіг його – до другого краю. І ніщо не сховається від його жару (Пс. 19(18), 7), тобто від всеурядного промислу Його. Радуйся, народженням своїм Ти розв’язала пута неплідности і віддалила наругу бездітности, усунувши законну клятву і принісши благословення благодаті; своїм введенням у Святая Святих сповнила Ти молитву батьків, заклала основу для відпущення гріхів і довершила радість, даючи початок благодаті. Радуйся, благодатна Маріє, святіша серед святих, вища від небес, славніша від херувимів, чесніша від серафимів і найдостойніша почести від усього сотворіння; голубко, яка славним і світлим введенням своїм приносиш нам єлей – Ізбавителя духовного потопу – і звіщаєш нам спасительну пристань; крила голубки були вкриті сріблом, а її пір’я – золотом жовтим (Пс. 68(67), 14); яка сіяєш світлом всесвятого і просвіщаючого Духа; відерце золоте, наповнене манни, найсолодшої втіхи душ наших, тобто Христа…

Джерело: Празники церковного року, о. Діонисій Дорожинський, Видавництво «Свічадо», Львів 2013.

https://www.ukr-parafia-roma.it/uk/nascosto-58/811-pokhvalna-pisnia-sv-hermana-patriarkha-konstantynopolskoho-na-vvedennia-u-khram-presviatoi-bohorodytsi.html