Фавор – місце славного Преображення Господа нашого Ісуса Христа

Фаво́р, також Табо́р (івр. הַר תָּבוֹר‎, араб. جبل الطور‎, дав.-гр. Όρος Θαβώρлат. Thabor) — гора в Ізраїлі, історично розташована на території Завулонового коліна, сучасний національний парк, місце Преображення Христа, як описано в Євангелії від Матфея 17:1-9.

Фавор (табур) означає власне центральне опукле місце, пуп. Гора ця абсолютно відокремлена від всього ланцюга гір і округлена від підошви до вершини, від чого й отримала свою назву. Вершина гори являє довгасту, злегка вдавлену і схожу на очну западину поверхню. Можливо, що в Галілеї, крім нинішнього Фавору, були і інші гори з цією назвою, і що одна з них, у Верхній Галілеї, була горою Преображення.

Коли хотіли представити ідею піднесеного і величного, брали для порівняння гору Фавор. Так, Єремія порівнює царя єгипетського, славного і могутнього між народами, з Фаворит між горами (Єр. 46:18).

У християнстві традиційно вважається місцем Преображення Господнього (за версією деяких дослідників, Ісус Христос преобразився на північ від, на горі Єрмон) . На вершині гори розташовані два діючих монастиря, православний і католицький; кожен з них вважає, що побудований на місці Преображення.

Вперше Фавор згадується в Біблії як межа земель трьох колін Ізраїлевих: Завулонового племені та Неффалимового (Нав. 19:22). Пізніше, за часів Суддів, Варак, супроводжуваний пророчицею Деворою, зійшов з 10-ма тисячами війська з гори Фавор до потоку Киссону і розбив військо Сисари, начальника асорського царя Іавина (Суд. 4: 1-24). Тут загинули брати Гедеона від руки царів мідіянських Зевея і Салмана (Суд. 8: 18-19). Фавор та пасовиська його згадується як одне з міст Левітів (1 Пар. 6:77)

Вершина гори Фаворської, з часів Антіоха Великого (218 рік до Р. Х.) до завоювання і руйнування Єрусалиму римлянами при Веспасіані, постійно служила укріпленим місцем. Тут римський проконсул Габіній розбив старшого сина Аристовула, Олександра, який втік з полону і здійснив повстання в Юдеї.

У 67 році, під час Першої Іудейської війни, біля підніжжя гори Фавор сталася битва, яка увійшла в історію як битва біля Ітавіріону. Незадовго до початку битви Йосипом Флавієм, якому була доручена оборона Галілеї, на вершині гори Фавор була влаштована фортеця, яку було зведено за 40 днів.

“Веспасіан між тим, як другорядну справу, почав похід проти гарнізону на горі Ітавіріон, що лежить посередині між Великою рівниною і Скіфополем. Вона піднімається на висоту 30 стадій і ледь досяжна з північного боку; на її вершині розстеляється рівнина на 26 стадій, вся зайнята укріпленнями. Об’ємну обвідну стіну Йосип побудував в 40 днів, протягом яких йому все необхідне, а також вода, доставлялося знизу, так як нагорі немає іншої води, крім дощової.

Так як тут зосередилася величезна натовп іудеїв, то Веспасіан послав проти них Плаціда з 600 вершниками. Піднятися на гору йому було неможливо. Зважаючи на це він вабив їх до себе вниз обіцянкою миру і прощення. Вони дійсно прийшли, але з тим, щоб і йому підставити пастку. Плацидии тільки тому і зав’язав з ними мирні переговори, щоб заволодіти ними у відкритому полі, а вони вдавали, що віддаються добровільно – теж з метою несподівано напасти на нього. Перемогла, проте, хитрість Плаціда. Як тільки іудеї пустили в справа зброю, він про людське око кинувся навтіки і потягнув за собою переслідують далеко в поле; тут же він звернув на них вершників, більшу частину знищив, а решті масі відрізав шлях на гору. Вони покинули Ітавіріон і бігли в Єрусалим. Власне ж населення гори, страждало вже від нестачі води, зрадило себе разом з горою в руки Плаціда.” – Йосип Флавій «ІудейськІ війнИ» (IV, 1, 8)
Дослідники звертають увагу на те, що ЙосиФп Флавій вказує висоту Фавора 30 стадій (більш ніж 5700 метрів), а розміри вершиною поверхні – 26 стадій (близько 5000 м). Припускають, що тут слід читати висоту гори 3 стадії (близько 550 м) і протяжність вершинної поверхні – 6 стадій (близько 1000 м).

Фортеця на горі Фавор була остаточно зруйнована під час повстання євреїв за часів імператора Адріана.

Передання Церкви здавна визнає гору Фавор горою Преображення Господнього, хоча сама назва гори не згадується в Євангеліях. Свята Єлена (за іншими джерелами візантійці) спорудила на Фаворі храм в ім’я свідків Преображення – апостолів Петра, Якова та Іоанна, або за іншими відомостями – Ісуса Христа, Мойсея та Іллі. У IV столітті з’явилася традиція підніматися на Фавор, в горі були викарбувані 4300 ступенів, за якими сьогодні проходить асфальтована дорога. Пізніше, в VIII столітті, тут існував монастир з церквою. Довгий час на руїнах цього храму грецький єпископ щорічно здійснював літургію; також католицькі ченці Назарету здійснювали тут літургію в день Преображення.

Хрестоносці відновили укріплення на Фаворі, тому що біля підніжжя гори проходила Via Maris, головна дорога з Єгипту в Дамаск. Танкред, герой першого хрестового походу (1088-1112), побудував на вершині церква, а монахи-клюнійци заснували монастир. Приблизно в цей же час тут була кафедра архієпископа, підпорядкована латинської патріарху Єрусалиму. За султана Бейбарса, в 1263 році, все це було зруйновано сарацинами, а християни вигнані. 1631 року друзський емір Фахер ад Дін дав дозвіл францисканцям повернутися на Фавор.

Наполеон Боннапарт під час свого походу в Сирію в 1799 році недалеко від Фавору здобув одну з перемог над дамаським пашею Абдаллою. Французи хоча і втратили до 300 чоловік убитими і пораненими, але позбулися  небезпеки з боку Дамаска, в той час як вони брали в облогу Акру.

До початку XX століття на Фаворі були побудовані два нових монастиря, грецький – на місці візантійської церкви, і католицький – на місці монастиря Танкреда.

 

У північно-східній частині вершини Фавор розташований діючий православний грецький жіночий монастир Преображення Господнього. Історія його заснування пов’язана з ім’ям архімандрита Іринарха, вихідця з Молдавії, в минулому ченця лаври Сави Освяченого. Не раніше 1854 року, після колишнього нього видіння, він оселився на вершині Фавор. Незабаром, виявивши залишки стародавньої візантійської базиліки (її спорудження зв’язується з ім’ям святої Олени), він почав її відновлювати зі своїм помічником, ієродияконом Нестором, проте довести роботу до кінця не встиг, тому що помер 25 грудня 1859 року, на Різдво, у віці 93 років, і був похований на місці своєї праці. Храм добудували і освятили 6 серпня 1862 року. Він має три престоли: центральний в честь Преображення, південний в честь пророків Мойсея та Іллі, північний на честь святих Георгія Побідоносця і Дмитра Солунського. У монастирському храмі зберігається чудотворна Акафістна ікона Божої Матері, а в прибудові пророків Мойсея та Іллі, в апсиді, видно камені стародавнього храму і фрагменти візантійської мозаїки. На що належить монастирю території знаходиться печерний храм Мелхиседека.

Католицький монастир. До початку XX століття в південно-західній частині вершини Фавор був побудований католицький францисканський монастир, який займає територію фортеці, спорудженої мусульманами в XIII столітті. У цьому монастирі на руїнах храму часів хрестоносців і більш ранніх руїнах побудована велична базиліка Преображення Господнього (архітектор Антоніо Барлуцці), поруч збереглися залишки візантійського монастиря. Дорога, що веде в монастир, проходить через так звані «Врата вітру». У монастирі є невеликий готель для паломників .

Вид на святу гору Фавор (фото: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%80)

 

Руїни древніх будівель на горі Фавор (Фото: https://vespig.wordpress.com/2008/11/25/%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B0%D1%8F-%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0-%D1%84%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%80/)

Три кущі на горі Фавор

Грецький православний монастир на горі Фавор

Дзвіниця православного монастиря

Всередині православного храму Преображення, головний вівтар

Правий приділ свв. прор. Мойсея та Ілії

Лівий приділ свв. велмучч. Георгія Побідоносця та Димитрія Солунського

католицький монастир на горі Фавор, головний храм-базиліка побудована італійськими братами архітекторами Антоніо та Джудіо Барлуцці а 1919- 1924 рр.

Всередині базиліки